Райони розведення троянд

 

Для багатьох людей троянди є найкрасивішими декоративно-квітковими рослинами. Вони однаково прекрасні в квітнику, зрізані й поставлені в воду і, особливо, в букетах. Їх прекрасні квіти, чудові аромати та тривале цвітіння забезпечують загальну любов та захоплення.

 

Оскільки кущова троянда незамінна рослина в парках і скверах, на площах, у різних громадських місцях і приватних садибах, саме тому її заслужено називають «царицею квітів».

 

Садова культура вирощування троянд веде свій початок із давніх давен. Оскільки агротехніка вирощування троянд, догляд за трояндами є доволі нескладними, то їх поширення в світі є доволі значним із давніх часів.

 

 

Основними районами, де вирощувалися троянди ще до початку нашої ери, вважаються країни Близького Сходу – Персія, Сирія та Вавилон, звідки троянди поширилися до Греції та Риму. Важливими районами розведення троянд справедливо вважають країни Східної Азії – Індію й Китай. Саме звідси культура вирощування троянд поширилася по всьому світу.

 

Сьогодні найбільші колекції садових троянд створені у Франції.

 

Види та сорти троянд

 

У світі існує доволі велика кількість сортів троянд – не менше 6 000 назв. При цьому деякі групи троянд нараховують значно більшу кількість сортів – 10 000 і більше.

 

Усі троянди класифікуються на такі види:

 

ремонтантні;

 

чайні;

 

чайно-гібридні;

 

пернеціанскі;

 

поліантові;

 

плетисті (кучеряві);

 

паркові.

 

Ремонтантні троянди (Rosa hybrida bifera, hort) – отримали назву від своїх властивостей квітнути кілька разів за літо. Усі сорти, що мають гібридне походження, отримані від схрещування індійських і французьких троянд. Від французьких троянд ремонтантні троянди сприйняли форму куща й листя, ступінь кучерявості та аромат квітів; від індійських троянд отримали здатність повторно квітнути, але при цьому, на жаль, значно знизилася їх зимостійкість.

 

Кущі ремонтантних троянд сильні, з зеленими паростками, які на сонячній стороні мають червонуватий відтінок шкірки, шипи різного розміру. Листя складається з 5-7 листочків, трохи хвилястих по краях, із помітними жилками. Квіти троянд – великі, махрові, переважно червоного й рожевого кольорів. Від знаменитого французького сорту «Ля Рейн», що має запашні рожеві квітки, були отримані сорти «Ульріх Брунер» (1853), «Поль Нерон» (1869) та «Джон Лайн» (1891).

 

Перший ремонтантний сорт троянд із білими квітками був виведений у 1901 р. – це «Фрау Карл Друшкі». Він став кращою материнською формою для отримання шляхом гібридизації нових сортів троянд. При цьому цей сорт троянд є універсальним сортом для квітників, зрізання та вигонки. На жаль, сорт має недолік – у квітів відсутній аромат.

 

У 1937 р від схрещування сорту «Фрау Карл Друшкі» з одним із сортів групи пернеціанских троянд було виведено новий сорт ремонтантних троянд із жовтими квітками – «Ежен Барб'є».

 

Чайні троянди (Rosa chinensis var. Odorata, Sweet) – походять від індійської або китайської троянди з червоними й рожевими квітками та троянди чайної з зелено-жовтими квітками. Переважно, це сорти групи складного гібридного походження.

 

Ця група сортів отримала свою назву «чайних» через приємний аромат, що нагадує аромат свіжого завареного чаю. Сучасні сорти чайних троянд мають інші приємні запахи.

 

Кущі сортів чайних троянд бувають різними – від низьких (50-60 см) до сильнорослих, плетистих (до 2 м і вище); кора пагонів гладка, яскраво-зелена й блискуча, а кінці пагонів червоні. Шипи великі, загнуті донизу, розташовані на пагонах довільно. Листя чайних троянд – світло-зелене, велике, найчастіше складається з 5 широких серцеподібних листочків із витягнутим вістрям до вершини. На черешках і жилках листя – дрібні шипчики. Шкіра на верхній стороні листочка блискуча, а на нижній – сірувато-матова.

 

Квітки чайних троянд переважно невеликі, ніжні, часто пониклі. Зрізані квіти довго зберігаються в воді. Цвітіння чайних троянд рясне й безперервне упродовж усього літа.

 

Недоліком цих сортів троянд вважається відсутність довгих прямих квітконосів.

 

Серед чайних троянд мало кущових сортів – переважно це плетисті сорти, які використовуються для озеленення стін, арок, альтанок. Для цього дуже добре підходять сорти «Маршал Ніель», «Жюль гравер», «Маман Коші» та ін. Їх також можна використовувати для «культури вазонів» (квітів у горщиках), а також у вигляді штамбових троянд, які переносять до приміщень, коли на вулиці встановлюється температура нижча 0°.

 

Чайно-гібридні троянди (Rosa indica var. Fragrans hybrid, hort) – ці сорти троянд походять від схрещування ремонтантних троянд із чайними. Усі сорти чайно-гібридних троянд цвітуть більш тривалий період, ніж ремонтантні, а деякі – ціле літо. Форма куща в різних сортів – різна.

 

Наприклад, сорт «Ля Франс» (1867), що став родоначальником великої групи чайно-гібридних троянд, має витончені махрові квітки сріблясто-рожевого кольору, досить ароматні, розташовані поодинці або по дві-три на тонких і гнучких пагонах. При цьому сорт має світло-зелене листя й шипи, розташовані на тонких пагонах. Недоліком сорту є його слабка стійкість до грибних захворювань.

 

Сорт «Нігрет» має невеликий розлогий кущ, сорт «Август Вікторія» – вузькопірамідальний, а сорти «Гіс Мажесті» та «Хедлей» мають досить високі й потужні кущі. Кора на пагонах із південного боку червона й блискуча, молоді листочки також мають червонуватий відтінок, який у деяких сортів чайно-гібридних троянд може зберігатися впродовж усього літа.

 

Колір квіток чайно-гібридних троянд переважно білий, рожевий, абрикосово-рожевий, кремово-жовтий, червоний, а також може бути різних перехідних тонів.

 

Розмножують чайно-гібридні троянди окуліруванням на шипшині Rosa canina, L.

 

Перенеціанскі троянди (Rosa Pernetiana, hort) – назва групи сортів троянд походить від імені садівника Перне Дюше, який отримав перший гібрид «Солей д'ор» (1900) у м. Ліон, схрестивши ремонтантні сорти «Антуан Дюше», що має великі рожеві, блискучі квітки, з садовим сортом «Першен Йеллоу», який має махрові квітки. При цьому ремонтантний сорт передав новому гібриду здатність до повторного цвітіння, а жовта троянда – жорстке листя, шипуваті пагони, золотисто-жовтий колір, кулясту форму квіток, а також велику зимостійкість.

 

Поліантові (багатоквіткові) троянди (Rosa multiflora var. Nana, hort) – це сорти, отримані від схрещування чайних і чайно-гібридних сортів троянд із багатоквітковою трояндою мультифлора. Тому прямостоячі кущі поліантових троянд закінчуються суцвіттями дрібних квіток, які утворюються упродовж усього літа.

 

Поліантові сорти троянд зараз широко представлені в декоративному садівництві й використовуються в парковій архітектурі, ландшафтному дизайні. Крім посадок великими групами, вони незамінні для бордюрів, рабаток та інших видів живої огорожі. Також їх з успіхом прищеплюють у штамби з шипшини, широко використовують для вигонки в зимовий і ранньовесняний період у кімнатах.

 

Сорти поліантових троянд поділяють на дві підгрупи:

 

дрібноквіткові;

 

великоквіткові.

 

На дрібноквіткових сортах одночасно з'являються до 100 і більше досить стійких квіток, які тримаються на кущі 3-4 тижні. Особливо довго цвітуть сорти, виведені від «Орлеан троянд». Також досить довго цвітуть «Ідеал», «Голділок», «Глорія мунді («Слава світу»)», «Едіт Кавелье», «Сліпуча» й ін.

 

Ці троянди добре розмножуються в червні зеленими живцями або задерев’янілими живцями взимку. Також можна розмножувати окуліруванням на багатобарвній троянді й шипшині. Щеплені на шипшині поліантові троянди більш зимостійкі, але в такому випадку іноді розвиваються більші кущі, що мало придатні для низьких бордюрів.

 

Великоквіткові сорти поліантових троянд отримані від схрещування чайно-гібридних троянд із дрібноквітковими сортами групи «Орлеан троянд». Усі вони мають ознаки чайно-гібридних троянд – великі й красиві за формою квітки, а також ознаки поліантових троянд – багатобарвність, стійкість до хвороб та стійкі до холоду. На особливу увагу заслуговують сорти групи «Редхетте».

 

Плетисті (кучеряві) троянди – до них належать сорти багатьох садових груп троянд, що мають велику декоративну цінність, оскільки їх можна використовувати в якості вертикального озеленення, влаштування арок, пергол, гірлянд, шпалер, альтанок і под. До цієї групи належить сорт «Кримсон Рамблер» (1899), що дав початок великій кількості сортів кучерявих троянд. Він утворює великі кущі з довгими пагонами, які, за наявності опори, можуть підніматися на кілька метрів.

 

Сорт «Кримсон Рамблер» має махрові, яскраво-червоні, зібрані в своєрідні букетики квітки, які з'являються в червні-липні на минулорічних пагонах. Після цвітіння для кращого росту молодих пагонів минулорічні пагони, на яких уже відцвіли квіти, видаляють. На зиму пагони необхідно захистити – утеплити чи вкрити землею, але не обрізати.

 

Декоративну цінність представляє сорт «Дороті Перкінс», що має кисті кучерявих ніжно-рожевих квіток. Цікавий також рясно квітучий сорт «Нью Даун», сильні кущі якого мають приземкуваті пагони, витончені квіти ніжно-рожевого відтінку, що безперервно з'являються у вигляді суцвіть на молодих пагонах. Цей сорт прекрасно підходить для плакучої штамбової форми. На жаль, сорт не завжди витримує сувору зиму, тому потребує додаткового захисту.

 

Також відомий сорт троянд «Таузендшен» – яскравий представник угорських троянд, – який з'явився в результаті схрещування троянди багатоквітковою (мультифлора) і троянди французької (Галліко). Троянди «Таузендшен» рясно цвітуть, маючи кучеряві рожеві квіти в густих кистях.

 

У субтропічних районах можна вирощувати й використовувати для озеленення різновиди вічнозелених троянд. До них, наприклад, належить троянда Бенкса, яка може підніматися по опорах на висоту до 10 м. Квітки у неї дрібні, запашні, білі й кремово-жовті, зібрані в зонтикоподобні щітки. Для рясного цвітіння цієї троянди необхідно зберегти старі пагони, оскільки квітки утворюються саме на однорічних пагонах. Незамінна кучерява троянда й для кімнатної культури.

 

Паркові троянди; троянди, що зимують без укриття. До них належать види й сорти троянд, які можуть рости у відкритому грунті без особливого захисту та укриття на зиму. Особливо цінною з цієї групи є троянда зморшкувата (Rosa rugosa, Thunb), яка має сильний кущ – до 1,5-2 м заввишки, пагони густо вкриті шипами, листя блискуче, зморшкувате, що складаються з 5-9 листочків, зверху темно-зелені. Квітки розташовані по-одній або по-кілька, дуже запашні, мають у діаметрі до 6-8 см.

 

Троянда ругоза має дуже багато різновидів і форм із білими, рожевими, пурпурно-червоними квітками як простими, так і кучерявими. Період цвітіння тривалий, також ця троянда здатна зацвітати повторно. Характерною особливістю цього виду троянд є наявність на кущах одночасно плодів, квіток і бутонів. Плоди великі, яскраво-шарлахово-червоного кольору, дуже декоративні.

 

У декоративному садівництві та озелененні міст і сіл добре відомий сорт «Конрад Фердинанд Меєр», який заслуговує на особливу увагу. Це гібрид троянди зморшкуватої, пелюстки квітів якої нагадують листя троянд. Квітки кучеряві, рожеві, з приємним запахом, схожі на чашовидні квітки ремонтантних троянд. Пагони з бутонами з'являються на верхній частині минулорічних пагонів. Тому для захисту від вимерзання їх на зиму необхідно пригинати до землі й захищати снігом.

 

Слід зазначити, що культура вирощування троянд не така вже й складна, як багато хто думає. Кожен любитель квітів зможе у себе вирощувати культурні сорти садових троянд. При цьому досить дотримуватися простих порад і використовувати продукція Kvitofor для догляду за трояндами:

 

Добриво "Піджива листова" позакореневе підживлення;

 

"Успіх" для троянд "Чистий лист";

 

Кристалічне добриво "Чистий лист" для троянд.